Мармелад

Ізабель Чемп Уолслі (США)

Anzor Hashagulov watercolor

Milana Kurbanov, age 11

Anzor Hashagulov watercolor

Ми четверо були новонаверненими християнами, коли одного разу читаючи Біблію у сімейному колі, натрапили на вірш: «Якщо ворог твій голодний,то нагодуй його». Наші сини, котрим на той час було сім і десять років, були особливо спантеличені.

Чому ми повинні годувати ворога? – здивувались вони.

Мій чоловік Джон і я також здивувалися, і єдиною відповіддю, яку батько зміг дати хлопчикам було: «Ми повинні так чинити , тому що так каже Бог». Нам тоді не могло спасти на думку, що незабаром ми пізнаємо це на власному досвіді. 

Щодня Джон-молодший, приходивши додому зі школи, де він навчався у п’ятому класі, скаржився на свого однокласника, котрий сидів позаду нього:

-Боб увесь час штовхає ззаду мене, як тільки міс Смітт відвернеться. Коли ми гратимемося у дворі, я йому влаштую! 

Я була готовою сама піти до школи і влаштувати Бобу. Зрозуміло, що він був негідним хлопчиськом. Знову ж, чому міс Смітт так погано пильнує дітей? Я і їй влаштую заодно – своїми словами.

Я ще продовжувала сердитися, як мій семирічний син, брат Джона, сказав:

Можливо, краще нагодувати свого ворога?

Ми всі троє були вражені. Ніхто не був упевненим, що тут мова йде саме про такого «ворога». Хіба ворог може навчатися у п’ятому класі? Ворогом був той, хто був десь там… далеко, хоча де саме, залишалося незрозумілим. Ми всі поглянули на батька, але єдиною відповіддю, яку він міг нам запропонувати, було те ж саме, що він казав раніше:

Так говорить Бог.

І я сказала Джону-молодшому:

Оскільки так говорить Бог, краще так і вчини. Ти знаєш, що найбільше любить Боб? Якщо ти хочеш його нагодувати, потрібно дати щось таке, що він любить.

Трохи подумавши, Джон вигукнув:

Мармелад! Боб його просто обожнює!

Ми купили пакет мармеладу, щоб наступного дня Джон відніс його до школи. Нам було цікаво дізнатися, чи спрацює принцип «нагодуй ворога». Увесь вечір ми розробляли план дій і вирішили, що коли Боб вчергове штовхне Джона, той повернеться і покладе пакет з мармеладом на парту свого «ворога».

Наступного дня я з нетерпінням чекала жовтий шкільний автобус. Коли він підійшов,  кинулася до дверей, щоб зустріти хлопчиків.

Мамо, вдалося! Вдалося! – радісно закричав Джон.

Його братик з гордістю додав:

Ей, ви пам’ятаєте, що це я вигадав?

Я хочу дізнатися деталі:

Що зробив Боб? Що він сказав?

Він був настільки здивований, що не сказав нічого, а лише взяв мармелад і більше жодного разу не штовхнув мене до кінця занять!

З того часу Джон і Боб стали найкращими друзями – і все через маленький пакетик мармеладу. Згодом обидва наші сини стали місіонерами в інших країнах. Вони запрошували жителів цих країн, котрі вважалися їх «ворогами» по вірі, до себе додому, щоб розділити з ними стіл і кров.

Очевидно, «вороги» завжди голодні. Можливо, саме тому Бог і велів їх нагодувати.


Запитання для обговорення:

  1. Як вам здається, чому сім’ї у цій розповіді було нелегко зрозуміти, хто такий «ворог»?
  2. Як ви вважаєте, чому Боб увесь час штовхав Джона?
  3. Чому, отримавши мармелад, Боб став по-іншому поводитися з Джоном?
  4. Як у вашій релігії виражена порада з цієї розповіді: «Якщо твій ворог голодний, то нагодуй його»?
  5. Чи варто було Джону дізнатися, як Боб поводиться з іншими хлопчиками? Якби Джон дізнався, що Боб жорстокий з усіма, чи змінило б це його почуття? Чи вчинив би він по-іншому?
  6. Чому «ворогами» легше вважати тих, кого ми не знаємо? Як ви можете дізнатися, чи правда те, що про них кажуть?
  7. Чи траплялося з вами щось схоже на неприємності Джона? Що вам довелося зробити?
  8. Чи виявлявся хтось несподівано добрим до вас? Як це сталося?
  9. Чи сподобалася вам ця розповідь? Що у ній сподобалося? А якщо ні, що не сподобалося?