Експеримент Справетливості
Байард Растин
Байард Растин був афро- американським лідером, який працював в Братстві Примирення, відстоюючи рівні права для всіх американців в 1960-х роках. Коли він писав цю історію, слова «кольоровий» і «негр» були цілком звичними, хоча зараз вони рахуються грубими і не використовуються.
Між виступами в університетському містечку Середнього Заходу я зайшов в невеликий ресторан, щоб купити собі гамбургер і склянку молока. Я просидів там деякий час і помітив, що на мене навмисно не звертають увагу.
Почекавши хвилин десять, вирішив прояснити ситуацію . Я підійшов до офіціантки, став прямо перед нею, так що вона не змогла не помітити мене, і сказав:
– Я хотів би замовити гамбургер.
– Пробачте, – відповіла вона, – але ми не можемо тут обслуговувати….ее..ее ..вас, кольорових людей.
– Хто за це відповідає? – запитав я.
Вона відповіла двома жестами – першим вказала в бік жінки, яка стояла в глибині кімнати, а потім притиснула палець до вуст, щиро вмовляючи мене не втягувати її в цю історію.
Я направився прямісінько до жінки, яка стояла біля кавоварки в глибині ресторану.
– Я хотів би дізнатися, чому мене тут не можуть обслуговувати? – запитав я.
– Ну…розумієте…ее..- зам`ялася вона, – це тому…ее, що…ми не робимо цього в місті. Кольорових не обслуговують ні в одному ресторані міста.
– Чому? – запитав я.
– Тому що вони брудні, – сказала вона, – і не хочуть працювати, і тому , якщо я почну їх обслуговувати, всі підуть звідси. І що тоді буде з моїм бізнесом?
Я дістав з кишені доповідь місцевого відділу Братства Примирення. Там пояснювалось про багато реальних фактів злочинів неповнолітніх, безробіття, буйної поведінки і подібних пороків, які, як багато хто думав, характерні саме для негрів. Разом з нею ми переглянули всі факти. Одну за одною ми вирішили всі проблеми, які перешкоджали би їй обслуговувати мене, за винятком економічної проблеми.
– Ви коли – небудь обслуговували негрів?- запитав я.
– Ні, – відповіла вона з насторогою.
– Тоді чому Ви думаєте, що це образить ваших споживачів?
І я попросив її зробити експеримент з метою розширення демократії. Трохи вагаючись, вона погодилась на наступних умовах: що я буду сидіти за столиком обличчям до ресторану протягом десяти хвилин і не буду їсти свій гамбургер.
Ми підрахуємо кількість людей, які вийдуть чи не зайдуть в нього через мене. Якщо ми побачимо хоча б одну людину, я йду сам. Якщо ні, я зможу з`їсти свій гамбургер.
Я чекав п’ятнадцять хвилин. Потім вона підійшла до мене, забрала мій холодний гамбургер, поклала переді мною гарячий і просто сказала:
– Що Ви бажаєте попити?
Пізніше я дізнався від негрів і білих, які проживали в цьому місті, що місіс Даффі продовжувала обслуговувати в своєму ресторанчику негрів без будь – яких ускладнень і конфліктів, що було сміливим вчинком з її боку в ті часи.
Питання для обговорення
- Чому люди не хотіли обговорювати з Баярдом описану ним проблему? Що їх зупиняло?
- Чому хазяйка ресторану не захотіла обслуговувати його?Чого вона боялася?
- Як переконав Баярд Растин хазяйку обслужити його? Яка саме дія, на вашу думку, мала найбільший вплив?
- Чим важливо те, що вона підсмажила Баярду свіжий гамбургер? Чому після того, як його експеримент закінчився, вона продовжувала обслуговувати людей різних рас?
- Майже скрізь люди знаходять привід погано ставитися до тих, хто від них відрізняється. Чи зустрічали ви таке? У вашій школі? У вашому місті? У вашій країні?
- Уявіть себе на місті Баярда. Чи доводилось вам почувати себе чужим? Розкажіть про це.